Класичні тести багатовимірної гравітації: негативний результат

Автор(и)

  • М. Ейнгорн Наукво-дослідний інститут "Астрономічна обсерваторія", Одеський національний університет імені І. І. Мечникова
  • А. Жук Наукво-дослідний інститут "Астрономічна обсерваторія", Одеський національний університет імені І. І. Мечникова

DOI:

https://doi.org/10.15407/ujpe57.4.443

Ключові слова:

-

Анотація

У моделі Калуци–Клейна з тороїдальними додатковими вимірами ми отримуємо метричні коефіцієнти для дельтаподібних матеріальних джерел у наближенні слабкого поля. Ці метричні коефіцієнти застосовані для знаходження формул для частотного зсуву, зсуву перигелію та відхилення світла. У головному порядку наближення формула для частотного зсуву збігається з широко відомим виразом загальної теорії відносності. Однак для зсуву перигелію та відхилення світла отримуємо формули Dπrg/[(D – 2)a(1 – e2)] та (D – 1)rg/[(D – 2)ρ] відповідно, де D – загальна кількість просторових вимірів. Ці вирази демонструють добре узгодження з експериментальними даними лише у випадку звичайного тривимірного (D = 3) простору. Цей результат не залежить від розміру додаткових вимірів. Ми також отримуємо точний 5-D солітонний розв'язок з правильною нерелятивістською ньютонівською границею. Тензор енергії-імпульсу для цього розв'язку має чітку фізичну інтерпретацію. Тим не менш, класичні тести для цієї метрики не задовільняють експериментальні дані. Отже, розглянуті багатовимірні моделі Калуци–Клейна стоять перед серйозною проблемою.

Посилання

Th. Kaluza, Sitzungsber. d. Preuss. Akad. d. Wiss., 966 (1921)

O. Klein, Zeit. für Physik 37, 895 (1926).

https://doi.org/10.1007/BF01397481

J. Polchinski, String Theory, Volume 2: Superstring Theory and Beyond (Cambridge Univ. Press, Cambridge, 1998).

https://doi.org/10.1017/CBO9780511618123

G. Bhattacharyya, A. Datta, S.K. Majee, and A. Raychaudhuri, Nucl. Phys. B 821, 48 (2009); arXiv:hep-ph/0904.0937.

https://doi.org/10.1016/j.nuclphysb.2009.06.010

D. Kalligas, P.S. Wesson, and C.W.F. Everitt, Astrophys. J. 439, 548 (1995).

https://doi.org/10.1086/175195

P.H. Lim, J.M. Overduin, and P.S. Wesson, J. Math. Phys. 36, 6907 (1995).

https://doi.org/10.1063/1.531367

H. Liu and J. Overduin, Astrophys. J. 538, 386 (2000); arXiv:gr-qc/0003034.

https://doi.org/10.1086/309115

T. Liko, J.M. Overduin, and P.S. Wesson, Space Sci. Rev. 110, 337 (2004); arXiv:gr-qc/0311054.

https://doi.org/10.1023/B:SPAC.0000023441.20373.6d

F. Rahaman, S. Ray, M. Kalam, and M. Sarker, Int. J. Theor. Phys. 48, 3124 (2009); arXiv:gr-qc/0707.0951.

https://doi.org/10.1007/s10773-009-0110-2

P. Xu and Y. Ma, Phys. Lett. B 656, 165 (2007); arXiv:gr-qc/0710.3677.

N.J. Poplawski, Einstein-Cartan gravity excludes extra dimensions (2010); arXiv:hep-th/1001.4324.

I.I. Shapiro, W.B. Smith, M.E. Ash, and S. Herrick, Astron. J. 76, 588 (1971)

https://doi.org/10.1086/111168

I.I. Shapiro, C.C. Counselman, and R.W. King, Phys. Rev. Lett. 36, 555 (1976).

https://doi.org/10.1103/PhysRevLett.36.555

S.S. Shapiro, J.L. Davis, D.E. Lebach, and J.S. Gregory, Phys. Rev. Lett. 92, 121101 (2004).

https://doi.org/10.1103/PhysRevLett.92.121101

R.C. Myers and M.J. Perry, Ann. Phys. 172, 304 (1986).

https://doi.org/10.1016/0003-4916(86)90186-7

D. Kramer, Acta Phys. Polon. B 2, 807 (1970).

D.J. Gross and M.J. Perry, Nucl. Phys. B 226, 29 (1983).

https://doi.org/10.1016/0550-3213(83)90462-5

A. Davidson and D. Owen, Phys. Lett. 155, 247 (1985).

https://doi.org/10.1016/0370-2693(85)90647-1

R. Gregory and R. Laflamme, Phys. Rev. Lett. 70, 2837 (1993); arXiv:hep-th/9301052.

https://doi.org/10.1103/PhysRevLett.70.2837

T. Harmark and N.A. Obers, JHEP 0405, 043 (2004); arXiv:hep-th/0403103.

https://doi.org/10.1088/1126-6708/2004/05/043

D. Kastor and J. Traschen, JHEP 0609, 022 (2006); arXiv:hep-th/0607051.

https://doi.org/10.1088/1126-6708/2006/09/022

C.G. Boehmer, T. Harko and F.S.N. Lobo, Class. Quant. Grav. 25, 045015 (2008); arXiv:gr-qc/0801.1375.

https://doi.org/10.1088/0264-9381/25/4/045015

A. Chodos and S. Detweiler, Gen. Rel. Grav. 14, 879 (1982).

https://doi.org/10.1007/BF00756803

L.D. Landau and E.M. Lifshitz, The Classical Theory of Fields (Pergamon Press, Oxford, 2000), Vol. 2.

M. Eingorn and A. Zhuk, Phys. Rev. D 80, 124037 (2009); arXiv:hep-th/0907.5371.

https://doi.org/10.1103/PhysRevD.80.124037

M. Eingorn and A. Zhuk, Class. Quant. Grav. 27, 055002 (2010); arXiv:gr-qc/0910.3507.

https://doi.org/10.1088/0264-9381/27/5/055002

D.J. Kapner, T.S. Cook, E.G. Adelberger, J.H. Gundlach, B.R. Heckel, C.D. Hoyle, and H.E. Swanson, Phys. Rev. Lett. 98, 021101 (2007); arXiv:hep-ph/0611184.

https://doi.org/10.1103/PhysRevLett.98.021101

L.D. Landau and E.M. Lifshitz, Mechanics (Pergamon Press, Oxford, 2000).

J.P. de Leon, Grav. Cosmol. 15, 345 (2009); arXiv:gr-qc/0905.2010; J.P. de Leon, Schwarzschild-like exteriors for stars in Kaluza--Klein gravity (2010); arXiv:gr-qc/1003.3151.

Downloads

Опубліковано

2012-04-30

Як цитувати

Ейнгорн M., & Жук A. (2012). Класичні тести багатовимірної гравітації: негативний результат. Український фізичний журнал, 57(4), 443. https://doi.org/10.15407/ujpe57.4.443

Номер

Розділ

Астрофізика і космологія